Ерік почув про любов Ісуса до нього, коли йому було близько двадцяти років. Він почав відвідувати церкву, де зустрів людину, яка допомогла йому краще пізнати Христа. Незабаром наставник Еріка доручив йому навчати невелику групу хлопців у церкві. З роками Бог покликав Еріка допомагати молоді з груп ризику в його місті, відвідувати людей похилого віку та проявляти гостинність до ближніх – і все це заради Божої слави. Зараз Еріку вже за п’ятдесят, і він пояснює, як сильно вдячний за те, що його рано навчили служити: “Моє серце переповнене бажанням ділитися надією, яку я маю в Ісусі. Що може бути краще, ніж служити Йому?”
Тимофій був ще дитиною, коли мати і бабуся долучили його до віри (2 Тим. 1:5). Ймовірно, він був молодою людиною, коли познайомився з апостолом Павлом, який побачив у ньому потенціал для служіння Богу і запропонував долучитися до місіонерської подорожі (Дії 16:1-3). Павло став його наставником у служінні та житті. Він спонукав його навчатися, виявляти сміливість перед лжевченням та використовувати свої таланти в служінні Богу (1 Тим. 4:6-16).
Чому Павло хотів, аби Тимофій був вірний у служінні Богу? Він писав: “Бо… ми… надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель” (в. 10). Отже, Ісус наша надія. Що може бути краще, ніж служити Йому?
