Дев’ятирічний Ден Гілл прийшов зі своїм найкращим другом Арчі на день народження до свого однокласника. Але коли мати іменинника побачила Арчі, вона не дозволила йому ввійти. “Тут недостатньо стільців”, – сказала вона. Ден вирішив сісти на підлогу, щоб звільнити місце для свого чорношкірого друга, проте жінка все одно не дозволила. Засмучений Ден віддав подарунки і вирушив разом з Арчі до себе додому. Біль образи друга роз’їдав його серце.

Минули десятиліття, і тепер Ден, шкільний вчитель, завжди тримає у своєму класі один порожній стілець. Коли учні запитують, чому він так робить, Ден пояснює: це нагадування про те, що “в класі завжди має бути місце для всіх”.

Гостинне життя Ісуса відображало відкритість серця для всіх людей: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою” (Мт. 11:28). Може здаватись, що цей заклик суперечить контексту служіння Ісуса – “перше ж юдеєві” (Рим. 1:16). Однак дар спасіння призначений для всіх людей, хто вірить в Ісуса. Апостол Павло написав: “Божа правда… на всіх, хто вірує, бо різниці немає” (Рим. 3:22).

Радіймо запрошенню Христа: “Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і знайдете спокій душам своїм” (Мт. 11:29). Його відкрите серце чекає на всіх, хто шукає Його спокою.