Напередодні Нового 2000 року влада Детройта обережно відкрила столітню капсулу часу. Всередині мідної скриньки були обнадійливі прогнози від деяких міських лідерів, які висловлювали своє бачення процвітання. Однак у посланні мера був запропонований інший підхід. Він писав: “Дозвольте висловити сподівання, яке перевершує все інше… щоб ви, як нація, народ та місто, усвідомили, що зросли в праведності, бо саме вона звеличує націю”.
Більше, ніж успіху, щастя та миру, мер бажав, аби майбутні громадяни зростали в справжній справедливості та чесності. Можливо, він узяв приклад з Ісуса, Який благословив тих, хто прагне Його правди (Мт. 5:6). Втім легко впасти у відчай, поглянувши на Божий досконалий стандарт.
Слава Богу, що для зростання нам не треба покладатися на власні зусилля. Автор Послання до євреїв сказав про це так: “Бог же миру… нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа” (Євр. 13:20-21). Ми, християни, освячуємося Його Кров’ю в ту мить, коли повірили в Нього (в. 12), водночас Він протягом усього нашого життя активно вирощує в наших серцях плід праведності. Ми часто будемо спотикатися на цьому шляху, але все ж з нетерпінням чекаємо “міста… майбутнього”, де царюватиме Божа праведність (в. 14).
