Ми були знайомі з Ка вже більше року. Він приходив на щотижневі збори нашої малої групи, де ми ділилися тим, що дізналися з Біблії за минулі дні. Якось під час чергової зустрічі Ка згадав, що брав участь в Олімпійських іграх. Згадка була випадковою і залишилася майже непоміченою. Майже… Незабаром я дізналася, що він боровся за бронзову медаль на Олімпіаді! Я не могла зрозуміти, як він не сказав про це раніше. Але наш новий друг так дивився на життя. Хоча спорт і грав для нього важливу роль, були речі, які він вважав набагато важливішими: сім’я, оточення і, головне, віра.

Одна з подій, описаних в Євангелії від Луки, показує, що повинно бути головним для всіх нас. Сімдесят учнів, яких Ісус послав проголошувати Царство Боже, повернулися зі своєї місіонерської подорожі і радісно повідомили: “Господи, навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє” (Лк. 10:17). Однак Ісус, хоч і визнав, що наділив їх особливими повноваженнями, також сказав, що в них не зовсім правильні пріоритети. Їх мало набагато більше тішити те, що їхні імена “записані в небі” (в. 20).

Якими б здібностями не наділив нас Бог і чого б ми не досягли, головною причиною нашої радості має бути вічне спасіння! Якщо ми повірили в Христа, то наші імена теж записані в книзі життя, і Господь обіцяв нам Свою незмінну присутність протягом земного життя.