У каплиці коледжу Христа в Кембриджі є пам’ятник, присвячений двом лікарям сімнадцятого століття – Джону Фінчу і Томасу Бейнсу. Відомі як “нерозлучні друзі”, Фінч і Бейнс співпрацювали над медичними дослідженнями і разом звершували дипломатичні поїздки. Коли Бейнс помер у 1680 році, Фінч оплакував їхній “нерозривний шлюб душ”, який тривав тридцять шість років. Це була дружба, заснована на любові, вірності та відданості.
Давид і Йонатан мали таку саму близьку дружбу. Вони поділяли глибоку взаємну прихильність (1 Сам. 20:41), і навіть склали обітницю вірності один одному (вв. 8-17, 42). Їхня дружба була позначена цілковитою вірністю (1 Сам. 19:1-2; 20:13). Йонатан навіть пожертвував своїм правом на трон, аби Давид міг стати царем (1 Сам. 20:30-31; див. 1 Сам. 23:15-18). Коли Йонатан помер, Давид у жалобі сказав, що любов Йонатана до нього була “розкішнішою… від кохання жіночого” (2 Сам. 1:26).
Можливо, нам сьогодні незручно порівнювати дружбу зі шлюбом, втім такі дружні стосунки, як у Фінча і Бейнса, Давида і Йонатана, можуть допомогти нашій дружбі досягти більшої глибини. Ісус запрошував Своїх друзів пригорнутися до Нього (Ів. 13:23-25), і прихильність, вірність та відданість, які Він демонструє нам, можуть стати основою глибокої дружби, яку ми будуємо разом.
