За свої сімдесят років правління Великобританією королева Єлизавета II схвалила лише одну біографію про своє життя з особистою передмовою – “Королева-слуга і Король, Якому вона служить”. Книга, видана на честь її дев’яностоліття, розповідає про те, як віра керувала нею під час служіння своїй країні. У передмові королева Єлизавета висловила подяку всім, хто молився за неї, і подякувала Богу за Його незмінну любов. В кінці вона підсумувала: “Я дійсно бачила Його вірність”.
Прості слова королеви Єлизавети перегукуються зі свідченнями багатьох чоловіків та жінок, які особисто відчули вірну турботу Бога у своєму житті. Саме ця тема лежить в основі прекрасної пісні, яку написав цар Давид, розмірковуючи над своїм життям. Вона записана у 22 розділі Другої книги Самуїла. Ця пісня розповідає про Божу вірність у захисті Давида, у забезпеченні його потреб та в порятунку, коли його життю становила загроза (вв. 3-4, 44). У відповідь на свій досвід Божої вірності Давид написав: “Іменню Твоєму співаю!” (в. 50).
Будучи свідками Божої вірності, ми повинні розповісти іншим про Його турботу в нашому житті. Якщо ми усвідомлюємо, що по життю нас ведуть не власні здібності, а вірна турбота люблячого Отця, нас переповнює вдячність і хвала.
