“Я знав, що єдиний спосіб досягти успіху – це забути про дім, дружину, сина та доньку, – сказав Джордон. – Однак я зрозумів, що не можу цього зробити. Вони вплетені в тканину мого серця і душі”. Перебуваючи наодинці у віддаленій місцевості, Джордон брав участь у реаліті-шоу, де учасникам пропонувалося якомога довше прожити на відкритому повітрі з мінімальними запасами ресурсів. Вони мусили витримати не загрозу від зустрічі з ведмедями, холод, травми чи голод, а цілковиту самотність без друзів та родини.

Ми можемо володіти всіма навичками виживання, необхідними для перебування серед дикої природи, однак відокремлювати себе від спільноти – це вірний шлях до невдачі. Мудрий автор книги Еклезіястова сказав: “Краще двом, як одному, бо… підійме одне свого друга” (Екл. 4:9-10). Заради нашого процвітання ми потребуємо спільноту, яка любить Христа, навіть якщо ця громада недосконала. У нас немає шансів протистояти випробуванням цього світу, якщо ми намагаємося впоратись із ними самотужки. Хто трудиться на самоті, той трудиться даремно (в. 8). Без спільноти ми більш вразливі до небезпек (вв. 11-12). На відміну від однієї нитки, “нитка потрійна не скоро пірветься” (в. 12). Дар люблячої, зосередженої на Христі громади – це дар, який не лише підбадьорює, але і дає нам силу процвітати попри будь-які складні обставини. Ми потребуємо один одного.