Одного ранку, вийшовши з дому, Дін побачив друзів, які чекали на нього з повітряними кульками. Його друг Джош вийшов вперед і сказав, простягнувши Діну конверт: “Ми надіслали твої вірші на конкурс”. Всередині була картка з написом “Перше місце”, і незабаром усі плакали від радості. Друзі Діна зробили прекрасну справу, підтвердивши його талант.

Плач від радості є парадоксальним досвідом. Сльози зазвичай є реакцією на біль, а радість виражається сміхом, а не сльозами. Італійські психологи зауважили, що сльози радості з’являються в миті відчуття глибокого особистісного сенсу, наприклад, коли ми відчуваємо, що нас глибоко люблять, або коли ми досягаємо великої мети. Це спостереження привело їх до висновку, що сльози радості вказують на сенс нашого життя.

Я уявляю сльози радості, що лилися скрізь, куди б не йшов Ісус. Як могли не плакати від радості батьки сліпонародженого, коли Ісус його зцілив (Ів. 9:1-9), або Марія і Марфа, коли Він воскресив їхнього брата? (Ів. 11:38-44). Бог каже, що коли Його народ потрапить у відновлений світ, “вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах” (Єр. 31:9).

Якщо сльози радості показують нам сенс нашого життя, уявіть собі той майбутній великий день. Коли сльози потечуть по наших обличчях, ми без сумніву зрозуміємо, що сенс життя завжди полягав у тому, щоб ми жили в близьких стосунках із Богом.