Щовесни в Японії солодко пахучий цвіт сакури заливає всю країну вишуканими блідими та яскравими рожевими барвами, тішачи почуття як мешканців, так і туристів. Короткочасність цвітіння культивує в японців гостре усвідомлення того, що треба насолоджуватись красою та ароматом, поки вони тривають. Японці називають цю свідому насолоду чимось, що швидко змінюється, “моно-но аваре”.

Людям властиво шукати і продовжувати відчуття радості. Однак дійсність того, що життя пронизане труднощами, означає: ми повинні розвивати здатність дивитися на біль і задоволення через призму віри в люблячого Бога. Ми не повинні бути надмірно песимістичними, як і не повинні створювати собі нереально “сонячний” погляд на життя.

Книга Еклезіястова пропонує нам корисну модель. Хоча цю книгу іноді вважають каталогом негативних висловлювань, той самий цар Соломон, який писав, що “марнота усе” (Екл. 1:2), також заохочував своїх читачів знаходити радість у простих життєвих речах, кажучи: “І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити, та тішитися” (Екл. 8:15).

Радість приходить, коли ми просимо Бога допомогти нам “мудрість пізнати” і навчитися бачити “усякий чин Бога” (вв. 16-17), як у прекрасні періоди життя, так і у важкі (Екл. 3:11-14; 7:13-14), знаючи, що ні те, ні інше не є постійним по цей бік небес.