Запрошення на вечерю від церковного лідера Гарольда та його дружини Пам зігріло моє серце і водночас змусило трохи нервувати. Річ у тому, що я приєдналася до групи з вивчення Біблії в коледжі, де викладали ідеї, які суперечили деяким біблійним вченням. “Чи будуть вони дорікати мені за це?”

Ми їли піцу. Гарольд та Пам розповідали про свою родину і розпитували про мою. Вони уважно слухали, як я розповідала про свою домашню роботу, про собаку і про хлопця, в якого була закохана. Лише згодом вони м’яко застерегли мене щодо групи, яку я відвідувала, і пояснили, що не так з її вченням.

Їхнє застереження відвернуло мене від лжевчення, представленого на тій групі, і наблизило до істин Писання. У своєму листі Юда використовує сильні вирази щодо неправдивих вчителів і закликає віруючих “боротись за віру” (Юд. 1:3). Він нагадав, що “за останнього часу будуть глузії… [які] відлучуються від єдності… [та] духа не мають” (вв. 18-19). Водночас Юда закликає віруючих бути милостивими до тих, “хто вагається” (в. 22), проявляючи співчуття, однак не поступаючись при цьому істиною.

Гарольд і Пам знали, що я ще не була твердою у вірі, тому замість того, щоб засуджувати мене, вони спочатку запропонували мені свою дружбу, а потім і мудрість. Нехай Бог дарує нам любов і терпіння, аби ми виявляли мудрість і співчуття в спілкуванні з тими, хто має сумніви.