На початку ХІХ століття Елізабет Фрай була шокована умовами утримання в лондонській жіночій в’язниці. Жінки та їхні діти жили в тісноті і були змушені спати на холодній кам’яній підлозі. Їм не давали постільної білизни, а з крана текла іржава вода. Протягом багатьох років Елізабет відвідувала в’язницю і поклала початок змінам. Вона приносила одяг і відкрила там школу для вивчення Біблії. Але багато хто бачив найбільший вплив у її люблячій присутності та чітких посланнях надії.

У своїх діях Елізабет керувалася закликом Ісуса служити тим, хто цього потребує. Перебуваючи на Оливній горі, Христос розповів декілька притч про кінець світу, сказавши, що праведники підуть “на вічне життя” (Мт. 25:46). У цій історії Цар розповідає праведникам, що вони напоїли Його, запросили до себе і відвідали у в’язниці (вв. 35-36). Коли ті не можуть пригадати, як вони це робили, Цар відповідає: “Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили” (в. 40).

Дивовижно, але коли ми служимо іншим за допомогою Святого Духа, то служимо Ісусу! Ми можемо наслідувати приклад Елізабет Фрай, а також служити вдома, наприклад, через молитву заступництва або надсилаючи підбадьорливі послання. Ісус закликає нас любити Його через застосування наших духовних дарів і талантів для допомоги іншим.