“Я молюся за вас вже п’ятдесят років”, – сказала літня жінка. Мій друг Лу подивився їй у вічі з глибокою вдячністю. Він відвідав болгарське село, в якому виріс його батько і яке той покинув ще підлітком. Ця жінка, християнка, жила поруч з його бабусею та дідусем. Вона почала молитись за Лу, як тільки почула про його народження на іншому континенті. Тепер, більш ніж через півстоліття, він під час відрядження відвідав це село. Перебуваючи там, він ділився з іншими своєю вірою. Лу повірив у Христа у віці тридцяти років, і коли ця жінка підійшла до нього після його промови, він замислився над тим, який вплив мали її наполегливі молитви на його навернення до Господа.

По цей бік небес ми ніколи не дізнаємось про весь вплив наших молитов. Однак Святе Письмо дає нам наступну пораду: “Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній” (Кол. 4:2). Коли апостол Павло писав ці слова до віруючих у маленькому місті Колоси, він сам просив молитовної підтримки, щоб Бог “відчинив двері” для його проповіді, куди б він не пішов (в. 3).

Іноді ми можемо думати: “У мене немає духовного дару молитви”. Однак у переліку духовних дарів у Біблії молитви немає. Отже, Бог прагне, щоб кожен із нас молився з вірою, аби ми могли бачити те, що може зробити тільки Він.