Тисячі людей молилися за пастора Еда Добсона, коли у 2000-му році йому поставили невтішний діагноз – аміатрофічний склероз. Багато хто вірив, що коли вони з вірою молитимуться про зцілення, Бог відповість негайно. Після 12 років боротьби з хворобою, через яку м’язи Еда поступово атрофувалися (і за три роки до його смерті), хтось запитав його, чому, на його думку, Бог і досі не зцілив його. “Я не переймаюсь цим питанням”, – відповів він. Його дружина Лорна додала: “Якщо ви лише прагнете мати відповіді, то не зможете по-справжньому жити”.
Чи відчуваєте ви повагу до Бога в словах Еда і Лорни? Вони знали, що Божа мудрість вища за їхню власну. І все ж Ед зізнався: “Я вважаю, що майже неможливо не турбуватися про завтрашній день”. Він розумів, що хвороба призведе до ще більшої інвалідності, і не знав, яку нову проблему може принести наступний день.
Щоб зосередитись на сьогоденні, Ед розмістив біблійний текст у машині, на дзеркалі у ванній кімнаті та поруч із ліжком: “[Бог] сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» Тому-то ми сміливо говоримо: «Господь – мені помічник, і я не злякаюсь нікого»” (Євр. 13:5-6). Щоразу, коли Ед починав хвилюватися, він повторював ці слова.
Ніхто не знає, що принесе завтрашній день. Можливо, практика Еда допоможе нам перетворити наші тривоги на можливості для довіри.
