“Тату, а можна я переночую в подруги?” – запитала моя донька, сідаючи в машину після тренування. “Люба, ти знаєш відповідь, – сказав я. – Я просто водій. Давай поговоримо з мамою”.

Фраза “я просто водій” вже стала жартом у нашому домі. Щодня я запитую свою високоорганізовану дружину, де мені потрібно бути, коли і кого я везу. Маючи трьох підлітків, мій “підробіток” у якості “таксиста” іноді схожий на другу роботу. Часто я не знаю, що робити. Тому мені доводиться звертатись до головного хранителя календаря.

У 8-му розділі Євангелія від Матвія розповідається, як Ісус зустрів чоловіка, що також дещо знав про те, як приймати і давати вказівки. Цей чоловік був римським сотником і розумів, що Ісус має владу зцілювати, так само як сотник має владу віддавати накази своїм підлеглим. “Та промов тільки слово, – і видужає мій слуга! Бо й я – людина підвладна, і вояків під собою я маю” (вв. 8-9). Христос оцінив віру цього чоловіка (вв. 10, 13) , будучи вражений тим, що сотник зрозумів, як виглядає Його влада в дії.

А як щодо нас? Як на практиці виглядає – покладатися на Ісуса у виконанні отриманих від Нього доручень? Навіть якщо думаємо, що ми “просто водії”, кожне доручення має значення і мету для Божого Царства.