Одинока мати більше п’яти років жила по сусідству з літнім паном. Одного разу, турбуючись про її добробут, він подзвонив у двері її будинку. “Я не бачив вас близько тижня, – сказав він. – Отож, просто вирішив перевірити, чи все у вас гаразд”. Його “перевірка здоров’я” підбадьорила жінку. Втративши батька в ранньому віці, вона цінувала, що цей добрий чоловік піклується про неї та її родину.

Коли доброта, яку ми даруємо і яку даром отримуємо, виходить за межі простої ввічливості, ми служимо іншим, виявляючи до них любов Христа. Автор Послання до євреїв сказав, що віруючі в Ісуса повинні завжди приносити “Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять” (Євр. 13:15). Потім автор закликав віруючих жити вірою, кажучи: “Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові” (в. 16).

Поклонятися Ісусу, сповідуючи Його Ім’я, – це задоволення та привілей. Однак справжню любов до Бога ми виявляємо тоді, коли любимо так, як любить Ісус. Ми можемо просити Святого Духа, аби Він дав нам можливості та наділив нас силою любити інших. Завдяки цьому ми будемо свідчити про Господа Ісуса Христа через потужне послання любові в дії.