Коли Джоні Еріксон Тада говорить про подругу Ріку, то підкреслює її глибоку, перевірену часом віру в Бога та витривалість, яку вона розвинула, живучи з виснажливою хронічною хворобою. Понад п’ятнадцять років Ріка прикута до ліжка, не маючи змоги навіть побачити місяць з крихітного віконця своєї кімнати. Однак вона не втрачає надії; вона вірить в Бога, читає та вивчає Біблію, і, за словами Джоні, “знає, як залишатись непохитною під час запеклих битв проти зневіри”.

Джоні порівнює завзятість і наполегливість Ріки з наполегливістю Елеазара, воїна часів царя Давида, який відмовився тікати від филистимлян. Замість того, щоб відступати разом із військом, він “устав, та й ударив на филистимлян, аж змучилася рука його, і приліпилася рука його до меча. І зробив Господь велике спасіння того дня” (2 Сам. 23:10). Як зауважує Джоні, так само, як Елеазар рішуче тримався за меч, так і Ріка тримається за “меча духовного, який є Слово Боже” (Еф. 6:17). І саме в Бозі вона знаходить свою силу.

Незалежно від того, чи маємо міцне здоров’я чи намагаємося впоратись із відчаєм через хронічну хворобу, ми також можемо сподіватися, що Бог поглибить наші запаси надії та допоможе нам вистояти. У Христі ми знаходимо нашу силу.