Можливо, ви чули якийсь різновид цієї приказки: “Якщо хочеш іти швидко, іди один. Але якщо хочете піти далеко, ідіть разом”. Чудова думка, чи не так? Але чи є якісь ґрунтовні дослідження, які б запевнили, що ці слова не просто гарні, але й правдиві?
Так! Одне з таких досліджень, проведене британськими та американськими вченими, продемонструвало, що люди оцінюють розмір гір як значно менший, якщо вони стоять біля них з кимось іншим, на відміну від того, якщо вони стоять біля них на самоті. Інакше кажучи, “соціальна підтримка” є настільки важливою, що завдяки їй навіть розмір гір зменшується в нашій свідомості.
Для Давида такою ж гарною і правдивою була його дружба з Йонатаном. Ревнивий гнів царя Саула був для Давида наче нездоланна гора, яка змушувала його боятися за власне життя (див. 1 Сам. 19:9-18). Без підтримки найближчого друга історія Давида могла б скластися зовсім по-іншому. Йонатан же “був засмучений за Давида, бо його образив його батько” (1 Сам. 20:34), тому він підтримував свого друга. “Чому він буде забитий?” – запитав Йонатан батька (в. 32). Їхня дружба, освячена Богом, зміцнила Давида і допомогла йому стати царем!
Наша дружба також має значення. Якщо Бог знаходиться в її центрі, ми можемо надихати один одного на значно більші звершення, аніж можемо собі уявити.
