Коли моя мама перебувала в хоспісі, наближаючись до своїх останніх днів на землі, я була зворушена щирою добротою її доглядальниці. Обережно піднявши мою немічну маму зі стільця і вклавши її в ліжко, доглядальниця погладила її по голові і, нахилившись над нею, сказала: “Ви такі милі”. Потім вона запитала, як у мене справи. Її доброта зворушила мене до сліз.
То був простий прояв доброти, але саме його я потребувала в той момент. Для мене слугувало неабиякою підтримкою усвідомлення того, що в очах цієї жінки моя мама була не просто пацієнткою. Вона піклувалась про неї і бачила в ній людину, яка має велику цінність.
Коли Ноомі і Рут після втрати своїх чоловіків залишились без засобів до існування, Боаз виявив доброту до Рут, дозволивши їй збирати колоски. Крім того, він навіть наказав женцям не чіпати Рут, а дати їй можливість спокійно працювати (Рут. 2:8-9). Його доброта була викликана тим, як Рут піклувалась про Ноомі: “Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка” (в. 11). Він бачив у ній не чужоземку, а жінку, яка потребувала допомоги.
Бог хоче, аби ми зодягнулись “у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння” (Кол. 3:12). Коли Бог нам допомагає, наші прості вчинки доброти можуть підбадьорювати серця, давати надію і надихати на доброту інших.
