У коледжі я протягом цілого семестру вивчала творчість Вільяма Шекспіра. Для занять потрібен був підручник, у якому містилося все, що коли-небудь написав Шекспір. Книга важила декілька кілограмів, і мені доводилося носити її годинами. Від такої ваги в мене боліла спина, і врешті-решт ця книга зламала металеву застібку на моєму портфелі!

Деякі речі занадто важкі для нас. Наприклад, емоційний багаж минулих образ може обтяжувати нас гіркотою і ненавистю. Однак Бог хоче, щоб ми мали свободу, прощаючи людей і за можливості примиряючись з ними (Кол. 3:13). Чим глибший біль, тим більше часу це може зайняти. Ісаву знадобилося багато років, аби пробачити Якову за те, що той за безцінь забрав у нього право первородства та вкрав благословіння (Бут. 27:36).

Коли вони нарешті возз’єдналися, Ісав простив брата і навіть “обняв його” (Бут. 33:4). Вони не обмінялися жодним словом, поки обидва не розплакалися. З часом Ісав відпустив гнів, який змушував його думати про вбивство (Бут. 27:41), а для Якова всі ці роки стали можливістю усвідомити масштаби тієї шкоди, яку він заподіяв своєму брату. Тому він був смиренним і шанобливим протягом усієї зустрічі з Ісавом (Бут. 33:8-11).

Зрештою, обидва брати прийшли до того, що вже нічого не вимагали один від одного (вв. 9, 15). Достатньо було лише пробачити та отримати прощення, щоб звільнитися від тягаря минулого.