Ми з чоловіком завжди із задоволенням відвідували різдвяну службу в нашій церкві. У перші роки нашого шлюбу в нас була особлива традиція: після богослужіння одягатися в теплий одяг та підніматися на сусідній пагорб, де на високих стовпах у формі зірки були розвішані 350 сяючих ліхтарів. Там, часто посеред снігу, ми розмірковували про чудесне народження Ісуса, дивлячись на місто. Тим часом багато людей у місті знизу дивилися на ту яскраву зірку на пагорбі.
Ця зірка – нагадування про народження нашого Спасителя. Біблія розповідає про мудреців “зі сходу”, які прибули до Єрусалима в пошуках “народженого Царя Юдейського” (Мт. 2:1-2). Вони спостерігали за небом і побачили зірку, коли вона зійшла (в. 2). Тоді мудреці вирушили з Єрусалима до Віфлеєму, а зірка йшла “перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було” (в. 9). Там вони “впали ницьма, і вклонились Йому” (в. 11).
Христос є джерелом світла в нашому житті як в переносному значенні (як Той, Хто нас веде), так і в буквальному, як Той, Хто створив сонце, місяць та зірки на небі (Кол. 1:15-16). Подібно до мудреців, які “зраділи”, побачивши Його зірку (Мт. 2:10), наша найбільша радість полягає в тому, що ми знаємо Його як Спасителя, Який зійшов з небес, щоб оселитися серед нас. “І ми бачили славу Його” (Ів. 1:14)!
