Джим вже більше року бореться з важкою хворобою. Нейрони в його м’язах руйнуються, і м’язи виснажуються. Джим втратив дрібну моторику і втрачає здатність контролювати свої кінцівки. Він більше не може застібнути ґудзики на сорочці чи зав’язати шнурки, а також користуватися паличками для їжі. Джим бореться зі своєю ситуацією і запитує: “Чому Бог дозволив цьому статися? Чому саме зі мною?”
Як і Джим, багато віруючих звертаються до Бога з подібними запитаннями. У Псалмі 12 Давид вигукує: “Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє? Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм – щодня смуток?” (вв. 2-3).
Ми теж можемо звернутися до Бога зі своєю розгубленістю та запитаннями. Він розуміє, коли ми вигукуємо: “Доки?” і “Чому?” Божа остаточна відповідь дана нам в Ісусі Христі та в Його перемозі над гріхом і смертю.
Дивлячись на хрест і порожню гробницю, ми набуваємо впевненості, щоб довіряти Божій “милості” (в. 6) і радіти Його спасінню. Навіть у найтемніші ночі ми можемо “співати Господеві, бо Він добродійство для [нас] вчинив” (в. 6). Через нашу віру в Христа Бог простив наші гріхи, усиновив нас як Своїх дітей і здійснює Свою вічну добру мету в нашому житті.
