Я виросла в неблагополучній родині. Наш будинок постійно був наповнений сварками та лайкою. Я ніби жила на передовій і постійно боялася за своє життя.
У дитинстві я була “листоношою” в батьків. Вони не хотіли розмовляти одне з одним і користувалися мною як телефоном, щоб обмінюватися їдкими повідомленнями. Іноді вони кидалися речами, і не тільки один в одного, а й у нас, дітей. Я перестала лічити випадки, коли мене та інших дітей били ременем чи вибивачкою для матраців.
Злість і ненависть просочили атмосферу в будинку. Я часто запитувала себе, чому мої батьки взагалі зійшлися.
Я багато плакала, проте не знала, що робити. Я ненавиділа всіх, включаючи себе. Коли мені виповнилося п’ятнадцять, я досягла піку всього цього негативу і думала, що збожеволію. У грудні я вирушила до церковного різдвяного табору з наміром не повертатися додому.
Тоді я цього не знала, але Бог використав моє бажання втекти, щоб направити мене до Себе. У цьому таборі я вперше в житті відчула Його любов. Різдвяної ночі я прийняла Його у своє серце.
Після цього я вирішила берегти взаємини. Мені не хотілося повторювати помилки батьків. І я молилася Богу, щоб, якщо Йому завгодно, у мене з’явився друг, який став би моїм чоловіком.
Сьогодні мені за тридцять. Чи відповів Бог на мою молитву? Так. У мене є чоловік, моє перше і єдине кохання.
Але шлях до цього не був простим. Я малювала собі в уяві зрілого чоловіка, з твердою вірою та позитивним характером. Я написала цілий список якостей, які мають бути в чоловіка моєї мрії.
Минали роки, а мені такий не зустрічався. Я почала думати, що таких чоловіків не існує взагалі. Подібні якості я бачила хіба що в літніх і давно одружених проповідників, але не розглядати ж їх як потенційних чоловіків…
Через злети та падіння Бог вів мене до духовної зрілості. Дивлячись на власне життя, я усвідомила, що характер у людині формується з часом. Тому я й бачила чоловіка своєї мрії в тих, хто був набагато старший за мене. Тепер я розумію, що для побудови щасливих взаємин і щасливого шлюбу потрібен час.
Тож чи щасливий у мене шлюб? Ми працюємо над цим, і зробити доведеться ще багато. Як сказано в Біблії, нам треба вчитися жити “зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру” (Еф. 4:2-34). Мій чоловік не є ідеальним. У нього є свої слабкості та свої шрами. Як і в мене.
Двом недосконалим людям неможливо створити ідеальну сім’ю. Але з Божою допомогою ми можемо будувати свій шлюб на основі Його любові, навчатися прощати, підтримувати та формувати характер один одного.
