Оселя Христа
Англійський проповідник Ф. Б. Мейєр (1847–1929) на прикладі яйця проілюстрував те, що він назвав “глибокою філософією Христа, Який перебуває в нас”. Мейєр зазначив, що відкладене яйце має “зародок життя”, який щодня зростає, допоки під шкаралупою не сформується курчатко. Подібним чином до нас приходить Ісус і живе з нами через Святого Духа, змінюючи нас. Мейєр сказав: “Відтоді Христос продовжує у вас зростати, охоплюючи все, що у вас є, і формуючи у вас Свій образ”.
Сила імені
Намагаючись підтримати групу дітей, які живуть на вулицях індійського міста Мумбаї, Ранджит створив пісню з їхніми іменами. Вигадавши унікальну мелодію для кожного імені, він навчив цим мелодіям дітей, сподіваючись, що для них це стане позитивним спогадом, пов’язаним з їхніми іменами. Для дітей, які вкрай рідко чують, щоб їхні імена промовляли з любов’ю, Ранджит надав дар поваги.
Місце приналежності
Після завершення святкової пасхальної трапези, віруючі почали обіймати один одного, висловлюючи таким чином свою радість. Беррі стояв позаду і, щиро усміхаючись, спостерігав за цим. Він сказав: “Тепер це моя родина. Я знайшов те місце, де можу любити й отримувати любов від інших… це місце моєї приналежності”.
Благодать для випробувань
Через тяжку хворобу суглобів Енні Джонсон Флінт перестала ходити невдовзі після закінчення школи. Вона більше ніколи не ходила і в задоволенні власних потреб покладалася на допомогу інших людей. Завдяки тому, що вона писала поеми та гімни, її відвідувало багато людей. Одного разу до неї прийшла дияконіса, яка розчарувалась у власному служінні. Повернувшись додому, вона написала Енні, дивуючись, чому Бог допустив такі труднощі в її житті.
Щедре дарування
Генерал Чарльз Гордон (1833–1885) служив королеві Вікторії в Китаї та в інших місцях. Однак коли він жив в Англії, то жертвував 90 відсотків свого доходу. Почувши про голод в Ланкаширі, він зіскріб напис із золотої медалі, яку отримав від світового лідера, і відправив її на північ, сказавши, аби її розплавили і за отримані гроші купили їжу для бідних. Того дня він записав у щоденнику: “Останню земну річ, яку я цінував, я віддав Господу Ісусу”.
Дар каяття
“Ні! Я це не робив!” Джейн із завмираючим серцем слухала заперечення свого сина. Вона знала, що він обманював. Подумки вона звернулася в молитві до Бога з проханням допомогти і знову запитала Саймона про те, що сталося. Однак той і далі заперечував свій обман. У відчаї Джейн розвела руками і сказала, що їй потрібна пауза. Вона вже почала виходити з кімнати, як раптом відчула дотик до свого плеча і почула вибачення сина. Він відгукнувся на докори Святого Духа і розкаявся.
Прийдіть і поклоніться
На богослужінні в церкві люди різного віку прославляли Творця піснями. Обличчя багатьох випромінювали радість та мир. Але одній втомленій багатодітній мамі було не до співу. Тримаючи пісенник перед п’ятирічною донькою, вона намагалася заспокоїти немовля, що зайшлося від плачу, і втримати дворічного синочка, якому не сиділося на місці. Тоді чоловік похилого віку, що стояв позаду, запропонував походити з хлопчиком. Молода дівчина, яка була поруч, сказала, що потримає пісенника. І ось, через дві хвилини мама заспокоїла молодшу дитину і зі щасливим виразом на обличчі стала поклонятися Богові.
Боже посольство
Людмила, вдова вісімдесяти двох років, оголосила свій дім у Чеській Республіці “Посольством Царства Небесного”, сказавши: “Мій дім є відображенням Царства Христа”. Вона з радістю приймає незнайомців і друзів, які страждають і потребують люблячої гостинності, та іноді надає їм їжу і місце для нічлігу, завжди виявляючи співчутливий і молитовний дух. Покладаючись на спонуку Святого Духа в допомозі її відвідувачам, вона радіє Божим відповідям на їхні молитви.
Будьте смиренні
“Тримай руки за спиною. Все буде добре”. Таку люблячу пораду давав чоловік Джени кожного разу, коли вона мала виступати перед аудиторією. Якщо Джена відчувала, що своєю промовою вона намагається справити враження на людей або взяти все під свій контроль, то приймала цю позу, і це допомагало їй слухати інших. Це нагадувало їй про необхідність любити інших і бути смиренною та відкритою до Святого Духа.
Слово і Новий Рік
Зростаючи на Філіппінах, Мікеллан зазнавала багато труднощів, і її найбільшою розрадою було читання. Одного дня, перебуваючи в університеті, вона прочитала перший розділ Євангелія від Івана, і її “кам’яне серце ожило”. Вона відчула, наче хтось їй сказав: “Так, тобі подобається читати тексти, однак чи ти знаєш, що є Вічне Слово, Яке… завжди здатне проникати крізь темряву? Слово, Яке зодяглося в тіло. Слово, Яке тебе любить”.
Князь миру
Коли застуда Джона перейшла у пневмонію, він опинився в лікарні, у якій кількома поверхами вище лікувалася від раку його мати. Джон дуже хвилювався за неї і за власне здоров’я. Втім, на Різдво, слухаючи по радіо пісню “Свята ніч”, Джон відчув, як його сповнив неймовірний Божий мир. Він слухав слова гімну про народження дорогого Спасителя: “Надія щастям серце наповняє, і сяйво днів майбутніх осяває!” У ту мить зникли всі його хвилювання про себе і про матір.
Великий натовп
Ми з радістю в серці та з нетерпінням зібралися на недільне богослужіння. Незважаючи на географічну віддаленість один від одного через пандемію коронавірусу, ми раділи можливості відсвяткувати весілля Гевіна і Тіяни. Наші технологічно обдаровані іранські друзі забезпечили трансляцію богослужіння для друзів та родини в інших країнах світу, у тому числі в Іспанії, Польщі та Сербії. Творчий підхід допоміг нам подолати обмеження, і ми раділи народженню нового шлюбу. Божий Дух об’єднав нас і дарував нам радість.
Славімо Господа
Спекотна і волога літня погода трималася впродовж усього тижня нашої конференції, тому ми дуже зраділи, коли останнього дня ми нарешті відчули прохолоду. Дякуючи за погодні зміни і за дивовижну Божу працю, сотні голосів в унісон славили Господа, присвячуючи Йому свої серця, душі, тіла і думки. Минуло вже десятки років, однак той день ще й досі нагадує мені про диво і радість від славослів’я Господа.
Божий задум про вас
Шість років Агнеса намагалася стати “досконалою дружиною служителя”, наслідуючи приклад своєї улюбленої свекрухи, яка також була дружиною пастора. На її думку, ця роль не дозволяла їй бути письменницею і художницею. Втім, стримуючи свої творчі прагнення, Агнеса поринула в депресію і навіть почала думати про самогубство. Лише з допомогою іншого пастора вона зуміла вийти з цієї темряви. Він молився разом із нею і порадив кожного ранку впродовж двох годин щось писати. Це пробудило в ній Боже покликання (“запечатаний наказ”, як вона казала). Вона писала: “По-справжньому я можу бути собою лише тоді, коли увесь потік творчості, що дав мені Бог, знаходить своє вираження”.
З Богом у безпеці
Коли наші діти досягали підліткового віку, я кожному з них писала листа. В одному з листів я говорила про нашу ідентичність у Христі, згадуючи, як я сама, будучи підлітком, почувалася невпевненою в собі. Згодом я пізнала, що була улюбленою Божою дитиною. Я написала в листі: “Розуміння того, хто ти, походить від розуміння, Чий ти”. Якщо ми розуміємо, що створені Богом, і прагнемо слідувати за Ним, то тоді ми здатні прийняти Його призначення для нас. Ми також знаємо, що Він щоденно змінює нас, уподібнюючи нас Собі.