Втішання друга
Нещодавно я прочитала одну цікаву історію. Дівчинка прийшла зі школи вимазана у багнюку по саму талію. Вона пояснила мамі, що її подруга послизнулась і впала у брудну калюжу. Інша однокласниця побігла за допомогою, а їй стало дуже шкода свою подругу, яка сиділа самотньо у багнюці, тримаючись за пошкоджену ногу. Тому вона теж залізла в калюжу і сиділа поруч, доки не прийшла вчителька.
Чекання
Кожен рік першого травня в Оксфорді (Англія) збираються великі натовпи для зустрічі весни. О шостій ранку на башті Коледжу Магдалини починає співати студентський хор. Тисячі людей з нетерпінням чекають, коли хоровий спів та дзвін дзвонів проголосять кінець темної ночі.
Віра, надія і любов
Протягом багатьох років моя тітка Кеті піклувалась про свого батька (мого дідуся), який жив у неї вдома. Вона готувала для нього, прала й прибирала, доки він ще міг ходити. Коли ж його здоров’я різко погіршилось, вона стала для нього доглядальницею.
Ходіння по воді
Однієї дуже холодної зими я, незважаючи на мороз, поїхала на озеро Мічиган, п’яте за розміром у світі, щоб подивитись як воно замерзло. З пляжу, на якому я зазичай влітку ніжилась на сонці, відкривався чудовий краєвид: вода замерзла у формі хвиль, створивши захоплюючі льодові шедеври.
Всім не вистачить?
Коли ми поверталися додому з церкви, моя донька сиділа на задньому сидінні й насолоджувалась крекером, який мав форму рибок. Інші мої діти вмовляли її поділитись, але даремно. Намагаючись якось змінити тему, я запитала доньку: “А що ви робили сьогодні в недільній школі?” Вона сказала, що робили кошики для хліба й риби, тому що хлопчик дав Ісусу п’ять хлібців і дві рибки, і ними Ісус нагодував понад 5 тисяч людей (Ів. 6:1-13).
Зростаючи у вдячності
Чи хотіли б ви мати більш глибоке почуття подяки? Джордж Герберт, британський поет сімнадцятого століття, заохочує своїх читачів йти до мети, яка записана в його вірші “Вдячність”: “Хоча Ти дав мені так багато, прошу про ще одне – вдячне серце”.