Кожен рік першого травня в Оксфорді (Англія) збираються великі натовпи для зустрічі весни. О шостій ранку на башті Коледжу Магдалини починає співати студентський хор. Тисячі людей з нетерпінням чекають, коли хоровий спів та дзвін дзвонів проголосять кінець темної ночі.

Подібно до тієї юрби, що зустрічає весну, я чекаю відповідей на свої молитви і шукаю керівництва від Господа. Хоча я i не знаю, коли саме скінчиться моє чекання, проте вчусь очікувати з надією і щирим сподіванням. Псалом 130 був написаний в період глибокого смутку і в обставинах, які здавалися автору темною ніччю. Та серед усіх випробувань псалміст вибрав шлях довіри Богу. Він не спав, немов той сторож, який проголошує прихід ранку. “Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже” (Пс. 130:6).

Віра в Божу вірність, яка розсіює темряву проблем, сповняла псалміста надією і допомагала встояти навіть серед найбільших страждань. Ця надія, яка ґрунтувалася на Божих обітницях, записаних у Святому Письмі, давала йому сили чекати у нічній темряві, яку ще не пронизали перші промені світла.

Отже, не засмучуйтеся серед мороку темної ночі. Світанок наближається. Він прийде або в цьому житті, або на небесах! А поки що не втрачайте надії і не припиняйте чекати Божого визволення. Господь є вірний.