Наші автори

Переглянути усе
Monica La Rose

Моніка Ла Роуз

Моніка Ла Роуз (до одруження Брандс) народилась в Едгертоні (штат Міннесота). Її дитинство пройшло на фермі разом із шістьма братами й сестрами. Вона вивчала англійську й теологію в Християнському Коледжі Трійці (місто Палос Хайтс) і працювала з дітьми з особливими потребами в організації “Християнське служіння Елім”. Згодом отримала ступінь магістра теології в “Семінарії Кальвіна”, що у Гранд-Рапідсі. В жовтні 2019 вона вийшла заміж за Бена Ла Роуза, музиканта й інженера-електрика. Разом із чоловіком вони полюбляють проводити час із друзями, рідними й своїми грайливими кішками.

Статті Моніка Ла Роуз

Неймовірні обітниці

У часи великого падіння можна легко повірити, що для нас усе скінчено, що ми втратили шанс на значиме та гідне життя. Так сталося з Еліасом, колишнім в’язнем у нью-йоркській в’язниці максимальної безпеки. Оповідаючи про свої відчуття, він сказав: “Я втратив… надію, надію на майбутнє, надію на свій розвиток”.

Майбутнє з прощенням

У 1994 році, коли в ПАР відбувся перехід від політики расової дискримінації до демократії, постало складне питання: що робити зі злочинами, вчиненими за часів апартеїду? Лідери країни не могли ігнорувати минуле. Водночас сурові покарання винних могли б тільки загострити ситуацію. У книзі “ Без прощення немає майбутнього ” Десмонд Туту, перший чорношкірий англіканський архієпископ, пояснив: “Ми б вчинили законно, якби застосували каральне правосуддя, проте могли б спопелити країну”.

Корисна спокуса

Фома Кемпійский, монах, який жив у XV столітті, написав відомий трактат “Наслідування Христа” в якому показує дещо незвичний погляд на спокуси. Замість того, щоб казати про біль і труднощі, до яких спокуса може призвести, він пише: “Спокуси корисні, тому що вони можуть нас смирити, очистити і навчити”. Фома Кемпійський пояснює: “Для перемоги важливими є справжнє смирення і терпіння; ними ми перемагаємо ворога”.

Живучи на гілках

Моя душеопікунша уважно слухала, як я розповідала про свої емоційні перепади після стресового тижня. Потім вона запросила мене до вікна, щоб подивитися на дерева, які буяли осіннім помаранчем і золотом, і на гілки, що гойдалися від вітру.

Секрет

Іноді я підозрюю, що мій кіт Хіткліфф страждає від страху щось упустити. Коли я приходжу додому з продуктами, він біжить оглядати вміст пакетів. Коли я нарізаю овочі, він стає на задні лапи, придивляючись до продуктів і просячи мене щось йому дати. Однак коли я даю Хіткліффу те, що його привабило, він швидко втрачає інтерес і йде геть, наче його образили.

Тут живуть дракони?

Згідно легенди, на краях середньовічних карт, що показували межі відомого на той час світу, писалися слова “Тут живуть дракони”. Карти часто супроводжувалися яскравими ілюстраціями жахливих створінь, що там імовірно ховалися.

“Люблю тебе усім світом”

Моя трирічна племінниця Дженна вживає вислів, який завжди розчулює моє серце. Коли їй щось подобається ( по-справжньому подобається), чи то пиріг з банановим кремом, чи то стрибання на батуті, чи то гра у фрізбі, вона вигукує: “Я люблю це усім світом!” (емоційно розмахуючи при цьому руками).

Не годуйте тролів

Ви коли-небудь чули вислів “Не годуйте тролів”? “Тролі” є новою проблемою у сучасному цифровому світі. Це користувачі Інтернету, які часто навмисно пишуть провокаційні або образливі коментарі на новини чи обговорення в соціальних мережах. Ігнорування подібних коментарів, тобто відмова “годувати” тролів, ускладнює їхні спроби завадити спілкуванню.

Вам треба розслабитися!

“Ви повинні розслабитися”, – рішуче заявив лікар в мультфільмі “Рятівники в Австралії” , намагаючись вилікувати пораненого альбатроса Уілбера, впертого пацієнта. “Розслабитись? Я й так розслаблений! – саркастично відповідає вочевидь не розслаблений Уілбер, починаючи ще більше панікувати. – Якби я ще більше розслабився, я би помер!”

Дорогоцінний

“Мій дорогоцінний…” Вперше змальований в трилогії Толкіна “Володар перснів” образ виснаженого створіння Голлума з його маніакальною одержимістю “ дорогоцінним перснем сили” став культовим через жадобу, одержимість і навіть божевілля.

Любов і мир

Мене завжди вражає, як могутній мир − вищий від усякого розуму (Фил. 4:7) – якимсь чином сповнює серця навіть серед найглибшого смутку. Нещодавно я відчула це на похороні мого батька. Коли велика черга знайомих проходила повз мене, висловлюючи співчуття, я з радістю побачила свого доброго шкільного друга. Не кажучи ані слова, він просто міцно й надовго мене обійняв. Його тихе співчуття допомогло мені відчути мир того сумного дня. Це нагадало мені, що я не самотня.

Пісня вночі

Життя мого батька було сповнене прагнень. Він прагнув цілісності, хоча хвороба Паркінсона поступово руйнувала його розум і тіло. Прагнув миру, хоча страждав через біль глибокої депресії. Прагнув від інших любові й турботи, хоча часто почувався цілковито самотнім.

Жахливе й прекрасне

Страх може паралізувати. У нас є причини боятися того, що заподіяли нам в минулому, і що можуть заподіяти нам тепер. Тож, інколи ми не можемо зрушити з місця. Я просто не зможу цього зробити. Я недостатньо розумний, сильний і сміливий, щоб знову впоратися з таким болем.

Заради друзів

В романі Емілі Бронте “Грозовий перевал” один герой часто цитує Біблію, щоб критикувати інших. Його зображено як “найнуднішого фарисея, що коли-небудь відшукував у Біблії обітниці для себе, а вогняні прокляття – для своїх ближніх”.

Цілющі потоки

Я завжди любила грозу. Ще в дитинстві, коли сильно гриміло і лив дощ, ми з братами та сестрами бігали стрімголов навколо хати, падаючи у багнюку. Коли ж нарешті заходили у дім, то були вже промоклими до кісток. То було неймовірне відчуття – хоча б протягом кількох хвилин, – коли тебе охоплює могутня стихія, і ти навіть не знаєш, що в цьому більше: веселощів чи страху.