Мені було лише чотири роки, і це було в Гані, де клімат зазвичай дуже сухий. Мати з немовлям спала у окремій кімнаті, а ми з батьком – на циновці на підлозі. Піт вкрив моє тіло, в горлі пересохло. Мені так закортіло пити, що я почав будити батька. І серед тієї душної ночі батько піднявся й налив з графина води, щоб я міг втамувати спрагу. Цей момент залишився у моїй пам’яті на все життя. Він сформував для мене образ турботливого батька, що задовольняє потреби своїх дітей.

Не у всіх людей склався образ тата як рідної, турботливої людини. Але всі ми маємо Небесного Отця, Хто є всемогутній і всюдисущий, Хто ніколи нас не розчарує. Євангеліст Матвій розповідає про те, як Ісус Христос навчав молитись до Отця Небесного (Мт. 6:9). Він запевняв, що коли ми стикаємося із щоденними потребами – в їжі, одязі, захисті й притулку (Мт. 6:31), – нам не потрібно хвилюватись, бо “знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання” (Мт. 6:8).

Ми маємо Отця, Хто завжди поруч із нами. І вдень, і вночі, як би важко нам не було, завжди можемо бути впевненими, що Він ніколи нас не полишить. Він пообіцяв піклуватись про нас, і Він знає наші потреби краще за нас самих.