Влітку 2015 року 15-річний Хантер 92 кілометри ніс на спині свого молодшого восьмирічного брата Брейдена, що страждав на церебральний параліч. Цим пішим марафоном Хантер хотів привернути увагу суспільства до проблем таких хворих. Брейден важив майже 30 кг, тому Хантер змушений був часто зупинятися. Ті, хто супроводжували братів, робили Хантеру масаж м’язів. Для зниження тиску ваги молодший брат сидів на спеціальних ремінцях. Але Хантер сказав, що найбільшу допомогу він отримав не від ремінців, а від тих людей, що йшли з ним поруч. “Якби не всі ті люди, що йшли з нами і підбадьорювали нас, я б ніколи не здолав цього шляху, – зізнався він. – Мої ноги дуже боліли, але друзі підтримували мене, підставляли своє плече, і я зробив це”. Мати назвала цей марафон “подвигом любові”.
Ми вважаємо апостола Павла сильною і мужньою людиною, але він теж потребував надійного плеча друзів. У Посланні до римлян він перераховує тих, хто служили йому, підбадьорювали, задовольняли його потреби і молилися за нього. Так апостол згадує Фіву, Прискиллу й Акилу, матір Руфа, яка й для Павла стала матір’ю, Гайя, що був відомий своєю гостинністю, і багато інших (Рим. 16).
Всі ми потребуємо друзів, які б могли у скрутну годину підставити плече. Давайте допомагати один одному, як і Христос нам помагає.
