“Сьогодні ми пограємо в гру «імітація»”, – сказав учитель недільної школи дітям, що зібрались разом з ним для дитячого служіння. – Я буду вам називати різні речі, а ви намагатиметесь їх імітувати. Готові?.. Курка!” Діти почали плескати в долоні, кудахкати й кукурікати. Потім був “слон”, “футболіст” і навіть “балерина”. А останнім було слово “Ісус”. Діти завагались – не знали бо, як зобразити Христа. Аж ось один шестирічний хлопчик зробив велику посмішку і розпростер назустріч всім свої обійми. Всі в церкві зааплодували.

Як часто ми забуваємо, що наше покликання – являти в щоденних ситуаціях Ісуса. “Будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі” (Еф. 5:1-2).

Апостол Павло хвалив послідовників Ісуса в Салоніках за те, що вони за важких обставин демонстрували міцну віру. “І ви стали наслідувачі нам і Господеві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого, так що ви стали взірцем для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї” (1 Сол. 1:6-7).

Саме життя Ісуса, що в нас перебуває, надихає і дає спроможність нам жити в цьому світі так, як Він жив – нести для всіх благу звістку Божої любові з розпростертими обіймами.