Мені потрібен був резервуар, і я точно знав, як саме він має бути сконструйований, тому дав чіткі інструкції робітнику. Коли наступного дня я прийшов подивитись на роботу, то був дуже розчарований. Робітник проігнорував мої вказівки, змінив конструкцію… Його виправдання лише посилювали моє роздратування.
Дивлячись, як робітник усе переробляв, ламаючи вже застиглий цемент, моє роздратування втихало, а потім я відчув докори сумління: “А як часто ти сам змушений багато чого переробляти у своєму житті через свій непослух Господу?”
Дуже часто ми вибираємо власні шляхи, як ті ізраїльтяни, що регулярно відмовлялись чинити те, що Бог наказував їм робити. Послух Богу – це дуже бажаний результат поглиблення наших стосунків з Богом. Мойсей казав народу: “Будеш пильнувати виконувати їх, як наказав вам Господь… Усією тією дорогою, що наказав вам Господь, Бог ваш, будете ходити” (Повт. 5:32-33). Проминули століття, і потім Ісус закликав Своїх учнів довіряти Йому, любити один одного.
Йдеться про свого роду капітуляцію сердець перед Богом, що веде до справжнього духовного благополуччя. Коли Дух Святий спонукає нас виявляти послух, корисно пам’ятати, що Бог викликає в нас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю (Фил. 2:13).
