“Хочу їсти”, – сказала мені моя восьмирічна дочка. “Шкода, – відповіла я, – але зараз я нічого не можу тобі дати. Давай пограємо в якусь гру”. Ми чекали майже годину на прибуття нареченої до церкви – мало бути весільне богослужіння й банкет. Я подумала тоді, а чи зуміла б я чимось зайняти свою доньку, якби наречена прибула ще пізніше. Сподіваюсь, що так.
Чекаючи на наречену, я відчувала себе наче в притчі про нерозумних і мудрих дів. Ми жили у службовому будиночку при церкві і збігати туди за печивом було справою п’яти хвилин. Але я розуміла, що наречена може з’явитися у будь-яку мить і є ризик пропустити цей момент.
Я використала весь запас відволікань, спілкуючись з донькою, і розважала про вже згадану притчу з Євангелії від Матвія 25:1-13. П’ятеро дів були цілком готові зустрічати Молодого; вони чекали на нього й мали достатньо оливи для світильників. Решта п’ятеро не мали запасу: їм було вже занадто пізно йти купувати оливу для світильників. Так і мені було вже занадто пізно бігти по печиво до будинку.
Ісус розповів цю притчу, щоб підкреслити важливість ретельної підготовки до Його приходу. Адже коли Він повернеться, всі ми будемо звітувати перед Ним за стан свого серця. Чи ви чекаєте на прихід Господа? Чи готові зустріти Христа?
