Мій друг Боб Хорнер часто називає Ісуса “Майстром нагадування”. І це добре, що Господь постійно нагадує нам, адже ми схильні забувати про Його діла. Скільки б Ісус не робив чудес, задовольняючи тілесні потреби людей, Його учні постійно хвилювались, що Він забуде про яку-небудь важливу потребу, і їм “чогось не вистачить”. Ось і цього разу вони не зрозуміли глибокого значення Ісусових слів – хвилювались за дрібниці, хоча Господь тільки-но вчинив велике чудо.

Вже у човні, перетинаючи Галілейське море, учні бідкались про те, що залишили на березі хліб. Ісус же дорікнув їм: “Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим? Мавши очі – не бачите, і мавши вуха – не чуєте? І не пам’ятаєте?” (Мр. 8:17-18).

Потім Ісус нагадав їм, як Він нагодував п’ять тисяч чоловік п’ятьма хлібами, і як вони, учні, зібрали 12 кошів залишків. “І сказав Він до них: «Ви ще не розумієте?»” (Мр. 8:21).

Справа в тім, що велике чудо насичення п’яти тисяч вказувало на більш важливу істину: Ісус є Хліб Життя, і Його тіло буде зламане заради Його учнів та всіх нас.

Щоразу, коли ми під час Господньої Вечері вживаємо хліб та вино, це нагадує нам про велику Божу любов та Його турботу про нас.