У багатьох культурах гучний плач, лемент та роздирання одягу – то звичний спосіб вираження особистого смутку або національної трагедії. А для ізраїльського народу подібний зовнішній прояв горя був також вираженням глибокої скорботи й покаяння через гріх та відступництво від Бога.

Зовнішня демонстрація покаяння може мати велику силу, якщо походить від щирого серця. Але якщо ми лише поверхово звертаємося до Бога, то просто виконуємо мертвий ритуал – навіть в наших церквах.

Коли землі Юдеї спіткало жахливе лихо – спустошливе нашестя сарани, – Бог через пророка Йоіла закликав народ до щирого покаяння, щоб уникнути ще більших Божих покарань. “Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням!” (Йоіл. 2:12).

Отже, пророк закликав народ покаятись з глибини серця: “І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло!” (Йоіл. 2:13). Справжнє покаяння має бути на рівні серця.

Бог чекає від нас глибокого сповідання гріхів, щоб могли отримати Його прощення й служити Йому всім своїм серцем, всією душею, розумом і з усієї сили.

Чого б не потребувало ваше серце сказати сьогодні Господу – просто скажіть Йому щиро, від душі.