“Чи ви маєте щось з речей для прання?” – запитала я одного відвідувача нашої домівки в Лондоні. Його обличчя засяяло. І коли його донька підійшла, він сказав їй: “Давай увесь свій брудний одяг – Емі буде прати для нас!” Я посміхнулась, зрозумівши, що хоча я пропонувала попрати лише кілька предметів одягу, тепер буду змушена робити кілька завантажень у пральну машину.

Пізніше, коли я розвішувала на подвір’ї випраний одяг, на думку спала фраза, що я її читала вранці: “В покорі майте один одного за більшого від себе” (Фил. 2:3). Це уривок із листа апостола Павла до віруючих міста Филипи, в якому він умовляє їх жити гідно їхнього покликання, служачи один одному. Віруючі страждали від переслідувань, але Павло прагнув від них єдності “в одному розумі” (Фил. 2:3). Апостол знав, що така спільнота духу є результатом єдності в Христі і проявляється через служіння один одному.

Ми можемо стверджувати, що любимо інших без егоїстичних амбіцій, але лише тоді можна бути впевненим у цьому, коли наша любов проявляється у вчинках. Хоча інколи відчуваю спокусу бурчати, але розумію, що є послідовницею Христа, і що моє покликання – любити ближніх не словами, а ділом. І робити це з чистим серцем.

Давайте шукати будь-які можливості служити своїм ближнім для Божої слави.