В одного молодого японця була серйозна проблема – він боявся виходити зі своєї домівки. Щоб уникати зустрічей з іншими людьми, він спав цілий день, а ночі проводив біля телевізора. Ця проблема почалась, коли через погані оцінки він перестав ходити до школи. І чим більше він відчужувався від людей, тим більше хвороба прогресувала. Зрештою, він обірвав усі зв’язки зі своїми друзями та членами родини. Але йому допомогли дещо вилікуватись від цієї проблеми, коли він став відвідувати юнацький клуб у Токіо під назвою “Ібашо” – безпечне місце для людей з розбитими серцями, які хотіли б знову повернутись до нормального життя у суспільстві.

Ми, без сумніву, є люди з розбитими серцями. Коли апостол Павло писав до церкви в Коринті, він зображував їхнє колишнє життя як антисоціальне, деструктивне та небезпечне як для них самих, так і для інших людей (1 Кор. 6:9-10). Але в Ісусі Христі життя цих людей цілковито змінилось. Вони отримали зцілення. І Павло закликав цих спасенних людей любити один одного, виявляти терпіння, уникати заздрості, пихатості та грубості (1 Кор. 13:4-7). Церква повинна бути місцем, де Бог являє Свою любов, якими б не були наші проблеми, невдачі та падіння. Нехай цей страждаючий світ пізнає через нас співчуття Христа й слідує за Ним.