Чарльз Лорі поскаржився своєму другу на біль у нижній частині спини. Він очікував співчутливої реакції, але натомість почув: “Гадаю, проблема не в спині, а в твоєму шлунку. Він такий завеликий і тисне на твою спину”.

У своїй статті для журналу “РЕВ” Чарльз написав, що не піддався образливим почуттям. Натомість похудів, і його проблема зі спиною зникла. Чарльз визнав, що “ліпше відкрите картання, ніж таємна любов” і що “побої коханого вірність показують” (Пр. 27:5-6).

Проблема, однак, у тому, що ми частіше вибираємо шкоду похвали, ніж користь чесної критики. Адже істина нерідко завдає болю – наносить удари по нашому егоїзму, дошкуляє нам і закликає до змін. Справжні друзі не відчувають задоволення, кажучи гірку правду. Але вони занадто нас люблять, щоб опуститись до солодкої брехні. Це такі люди, хто з любов’ю та сміливістю вказують нам на ті недоліки, про які ми, можливо, й без них знаємо, але не бажаємо цілком прийняти або жити відповідно. Вони кажуть нам не лише те, що приємно чути, але й те, що важливо почути.

Соломон у своїх приповістях вшановував таку чесну дружбу. Ісус же пішов ще далі: зазнав великих страждань (через наші гріхи й ворожнечу з Ним) не лише для того, щоб принести нам істину, але й щоб явити нам Свою безмірну любов.