Один чоловік якось їхав сільською дорогою на вантажівці і побачив жінку, що несла величезну сумку. Він зупинився й запропонував підвезти її. Щиро подякувавши, жінка вилізла до кузова.
Але через хвилину водій помітив дивну річ: жінка все ще тримала на руках свою велику ношу, хоча вже сиділа в машині! Вкрай здивований, він благально сказав їй: “Пані, будь ласка, покладіть свою ношу на підлогу й спочиньте! Моя машина цілком спроможна везти вас і ваші речі. Просто розслабтеся!”
Що ми робимо зі своїми тягарями страху, неспокою й тривоги, коли в житті трапляються важкі дні? Ми вперто тягнемо їх на собі, немов та жінка, чи віддаємо Господу, знаходячи в Ньому спокій? Ісус сказав: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!” (Мт. 11:28). Та все одно я часто ловлю себе на тому, що тягну на собі тягарі, замість того щоб звільнитись від них, віддавши Ісусу.
Ми звільняємося від тягарів, коли приносимо їх Господу в молитві. Апостол Петро каже: “Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!” (1 Петр. 5:7). Господь дійсно турбується про нас, тому ми можемо спочити душею в Ньому. Замість того щоб нести ці тягарі, що важко тиснуть на нас і змучують, ми можемо віддати їх Господу. Дозвольте Йому нести ваш тягар.
