Одна жінка дуже хотіла помолитись. Схиливши коліна, вона обхопила руками стілець і зі сльозами сказала: “Мій дорогий Небесний Отче, сядь, будь ласка, на цей стілець. Нам з Тобою потрібно поговорити!” Потім, дивлячись на порожній стілець, почала молитись. Цим вона продемонструвала віру в присутність Господа. Вона уявляла, що Він сидить на стільці поруч, і вірила, що Він чує її прохання.

Час проведений з Богом – то важливий момент, коли ми спілкуємося зі всемогутнім Творцем. Бог приходить до нас, коли ми приходимо до Нього – відбувається взаємне наближення (Як. 4:8). Господь запевняє нас: “І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!” (Мт. 28:20). Наш Небесний Отець постійно чекає на нас. Він завжди готовий вислухати наші молитви, прохання і благання.

Інколи нам дуже важко молитись через втому, сонливість, нездужання або слабкість. Але Ісус Христос співчуває нам, навіть коли ми немічні або змагаємося зі спокусою (Євр. 4:15). Отже, “приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать” (Євр. 4:16).