В одній церкві у моєму місті користуються унікальною листівкою-запрошенням, що вказує кожному на любов і ласку нашого Бога. В ній написано: “Якщо ти святий або грішний, переможець або невдаха… а потім ще довгий список людей з проблемами: алкоголік, лицемір, зрадник, боягуз – тут із радістю чекають на тебе”. Один із пасторів тієї церкви сказав мені: “Ми зачитуємо цю листівку вголос на наших богослужіннях кожну неділю”.

Як часто ми погоджуємося з ярликами, що нам навішують інші люди, і дозволяємо їм визначати нашу особистість! І з якою легкістю самі навішуємо ярлики на інших! Але Божа ласка анулює всі ці ярлики, тому що коріниться у Божій любові, а не у нашому сприйнятті. Якими б ми себе не вважали – чудовими або жахливими, міцними чи безпомічними, – кожен із нас може прийняти вічне життя як Божий дар. Апостол Павло нагадував послідовникам Ісуса в Римі, що “Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих” (Рим. 5:6).

Господь не вимагає, щоб ми власними зусиллями змінювали себе. Натомість запрошує нас прийти до Нього такими, якими ми є, щоб отримати від Нього надію, зцілення й свободу. “А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками” (Рим. 5:8). Господь завжди готовий охоче прийняти нас такими, якими ми є.