Я добре пам’ятаю обличчя свого батька. По ньому важко було щось прочитати. Він був доброю, але замкнутою людиною. В дитинстві я часто розглядав його лице, шукаючи в ньому натяки на посмішку або якісь інші прояви любові. Наші обличчя – то ми самі. Похмурий вираз обличчя, посмішка, примружені очі – все це показує наші почуття до інших.

Асаф – автор Псалма 80 – почувався дуже розгубленим і бажав бачити лице Господа. Вдивляючись з Єрусалима на північ, він бачив крах Самарії, що рухнула під тиском військ Ассирії. Тепер, коли цього буфера не стало, Юдея стала уразливою з усіх боків: Ассирія загрожувала з півночі, Єгипет – з півдня, арабські племена – зі сходу. Ворогів було незрівнянно більше, ніж захисників.

Всі свої страхи Асаф виразив у короткій молитві, яку повторює тричі: “Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!” (Пс. 80:4, 8, 20). Інакше кажучи: “Дай нам побачити Твою посмішку…”

Корисно відводити свій погляд зі своїх страхів і шукати лиця нашого Небесного Отця. Найкращий спосіб побачити лице Бога – подивитись на Голгофський хрест. Він багато чого розповість про почуття Отця (Ів. 3:16).

Отже, коли Небесний Отець дивиться на нас, знайте: на Його обличчі широка посмішка. Ви у безпеці!