Експерти свідчать, що величезну кількість часу люди витрачають на різні відволікання. Якийсь телефонний дзвінок або несподіваний візит легко можуть відволікти нас від того, що ми вважаємо на даний момент більш важливим.

Мало кому з нас подобаються такі несподівані відволікання, особливо коли вони спричиняють незручності або суттєво руйнують наші плани. Але Ісус зовсім по-іншому ставився до того, що інші вважали втручанням і прикрим відволіканням. Багато разів ми читаємо в Євангеліях, як Ісус припиняв робити ту чи іншу справу заради допомоги нужденним.

Коли Ісус прямував до Єрусалиму, де Його мали розіп’яти, один сліпий жебрак, що стояв на узбіччі, почав кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” (Лк. 18:35-38). Деякі люди сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав. Тоді Ісус зупинився й запитав: “Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?” А той відповів: “Господи, − нехай стану видющим!” Ісус же до нього сказав: “Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!” (Лк. 18:41-42).

Коли наші плани руйнуються через те, що хтось справді потребує допомоги, давайте просити у Господа мудрості, як повести себе правильно, зі співчуттям. Те, що ми називаємо втручанням і відволіканням, може насправді виявитися Божим “завданням” для нас зробити сьогодні комусь добро.