Донька моєї подруги Бетті повернулась із закордонної поїздки з поганим самопочуттям. Її мучив біль. Коли ж він став нестерпний, Бетті з чоловіком відвезла доньку до лікарні. Лікарі та медсестри взялися до роботи. І за кілька годин одна з медсестер сказала Бетті: “З нею все буде гаразд! Ми зробимо все потрібне і вона видужає”. В цей момент Бетті відчула, як її огорнуло відчуття миру й любові. Вона зрозуміла, що в той час, як вона “ширяє над донькою”, сповнена тривоги, наш Небесний Отець піклується про Своїх дітей, втішає і підбадьорює їх за важких часів.
У Книзі Повторення Закону читаємо, як Господь нагадував Своєму народу (коли той подорожував пустелею), що Він опікується ними так, як орел пильнує своїх пташенят. Бог ніколи не залишав їх, натомість “носив їх на рамені крилатім своїм” (Повт. 32:11). Господь бажав, щоб вони завжди пам’ятали: незважаючи на всі випробування та труднощі в пустелі, яких вони зазнали, Він ніколи не залишав їх.
Ми теж не застраховані від різноманітних проблем, але можемо знаходити розраду й мужність в нагадуванні собі, що Бог ніколи не кине нас на призволяще. Коли нам здаватиметься, що ми спіткнулись і ось-ось впадемо, Господь немов орел “простягне крила” Свої й понесе нас (Повт. 32:11). І тоді великий мир наповнить наше серце.
