Нещодавно я був останній у черзі на пасажирський літак та ще й без вказаного місця у квитку. Я знайшов вільне місце біля крила, але для мого багажу знайшлося місце у хвостовій частині. Це означало, що мені прийдеться чекати, поки всі інші вийдуть з літака, перш ніж я зможу дістатися до своїх речей.

Я сів на своє місце в хорошому настрої від думки, що, як я сподіваюся, прийшла від Господа: “Чекання аж ніяк тобі не зашкодить. Навіть послужить для блага”. Отже я налаштувався з радістю використати цей час змушеного чекання для користі інших: коли літак приземлився, я допомагав іншим пасажирам знімати з полиць їхній багаж і допоміг стюардесі наводити порядок. Дехто з пасажирів подумав, що я є співробітником авіакомпанії, від чого мій настрій ще більше покращився.

Цей випадок став приводом пізніше замислитися над словами, що Ісус адресував їх Своїм учням: “Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!” (Мр. 9:35).

Я послужив іншим, тому що змушений був чекати, але в царстві Ісуса честь і пошана призначені тим, хто добровільно служать іншим.

Ісус прийшов у цей світ “не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!” (Мт. 20:28). Ми служимо Ісусу найкраще тоді, коли служимо іншим. Чим нижче схиляємося, тим ближче ми до Нього.