“Коли вже буде Різдво?” – постійно запитували мене діти, коли ще були маленькими. Користуючись різдвяним календарем, ми відраховували кожний день в очікуванні свята.
Ми легко розуміємо дитячу нетерплячість, але недооцінюємо, можливо, всю важкість очікування, коли йдеться про весь Божий народ і Божі обітниці. Подумайте про тих, кому було адресоване послання Михея про обіцяного Месію, Хто мав народитися у Віфлеємі й бути Владикою в Ізраїлі, щоб пасти народ Божий Господньою силою (Мих. 5:1, 3). Перша частина цього пророцтва була здійснена, коли Ісус народився у Віфлеємі (Мт. 2:1). На це прийшлося чекати приблизно 700 років! Але деякі моменти цього пророцтва ще лише мають здійснитися в майбутньому. Отже, ми тепер очікуємо з надією повернення Ісуса, коли весь Божий народ безпечно “осяде” і Месія “стане великий тепер аж до кінців землі!” (Мих. 5:3). Тоді возрадуємося радістю великою, і чеканню нашому прийде кінець.
Більшості з нас не дуже подобається чекати, але можемо довіряти Богу, Який дав обітницю бути з нами, поки очікуємо здійснення всіх Його обітниць (Мт. 28:20). Коли Ісус народився у Віфлеємі, то приніс нам повноту життя (Ів. 10:10), в якому немає місця засудженню. Ми радіємо Його присутності сьогодні, з нетерпінням чекаючи на Його повернення.
