За тиждень до Різдва – через два місяці після смерті моєї мами – різдвяні покупки та прикрашання були на останньому місці у моєму списку. Я не хотіла приймати втіху від чоловіка, який намагався розрадити мене. І коли наш син Хав’єр розтягував та закріпляв уздовж стін різдвяні гірлянди, я продовжувала сидіти сумною. Мовчки він включив гірлянду перед тим як піти з татком на роботу.

Але коли замиготіли кольорові лампочки, Бог ніжно вивів мене зі стану духовної ночі. Якими б болючими не були обставини, моя надія завжди залишається твердою у світлі Божої істини, що відкриває незмінний характер Бога.

Псалом 146 підтверджує те, про що Бог нагадав мені того сумного ранку: моя незмінна й вічна надія тільки на Господа (Пс. 146:5). Як Творець всього, Він “правду пильнує навіки”, “правосуддя вчиняє покривдженим”, захищає нас і задовольняє наші потреби (Пс. 146:6-7). “Господь очі сліпим відкриває… випростовує зігнутих”, також “обороняє”, “підтримує” і завжди буде нашим Царем (Пс. 146:8-10).

Коли приходить Різдво, наші дні сповняються радісними моментами. Але буває, що ми зазнаємо гірких втрат, пізнаємо глибокий біль або почуваємося самотніми. Однак Бог обіцяє у будь-який час бути для нас світлом у темряві, пропонуючи реальну допомогу й вічну надію.