Наш природний стан – всі згрішили й позбавлені цього (Рим. 3:23). Ісус – був сяйвом цього (Євр. 1:3); і ті, хто пізнали Його, бачать це (Ів. 1:14).

У Старому Заповіті це наповнювало скинію (Вих. 40:34-35) і скеровувало шлях ізраїльтян.

Маємо обітницю, що в кінці часів небеса сяятимуть цим, і сяйво буде таким величним, що не буде потреби в сонці (Об. 21:23).

Що мається на увазі під цим у всіх цих ствердженнях?

Йдеться про Божу Славу. І вона – дивовижна!

Від початку до кінця Біблія каже нам, що ми – ті, хто мешкають на цій землі, яку створив Бог, – можемо насолоджуватися проблисками величної Божої слави. Божа слава є зовнішнім проявом Божого єства. Через те, що ми не можемо бачити Бога, Він являє Свою присутність і Свою працю через такі зримі або відчутні речі, як велич Всесвіту, величність спасіння, присутність Святого Духа в нашому житті.

Спробуйте сьогодні побачити навколо себе Божу Славу – свідчення Його величі. Ви знайдете цю славу в красоті природи, в дитячому сміхові, в любові інших. Славою Божою сповнена вся земля.