Наплив біженців у нашому місті призвів до зростання місцевих церков. Але таке зростання несло й свої складнощі. Члени церкви змушені були вчитися привітному ставленню до нових людей, яким важко було призвичаюватися до нової культури, мови та незвичних для них стилів поклоніння.

Непорозуміння та розбіжності в поглядах виникають усюди, де є люди. І церкви – не виключення. Якщо ми неспроможні врегульовувати конфлікти правильними методами, вони загрожують перерости у розколи.

Коли перша церква в Єрусалимі динамічно зростала, в ній через культурні розбіжності виник конфлікт. Ті євреї, що розмовляли грецькою мовою (елліністи, “огречені”), скаржились на євреїв, що розмовляли арамейською, через те, що їхні вдовиці були “занедбані”, тобто не отримували хліба, що його щоденно роздавали нужденним (Дії 6:1). Тому апостоли сказали: “Виглядіть із поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости” (Дії 6:3). Всі семеро вибраних мали грецькі імена (Дії 6:5). Це означало, що вони були “огреченими”, тобто належали до групи “занедбаних” – а значить, добре розуміли їхні проблеми. Апостоли звершили над ними молитву: “І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі” (Дії 6:6-7).

Зростання церкви несе з собою деякі складнощі, але якщо шукаємо керівництва Святого Духа, то знайдемо креативні способи, як потенційні проблеми перетворити на можливості для ще більшого зростання церкви.