Одного разу, коли я ще вчилась у школі, вчитель фізики попросив нас, не озираючись назад, сказати якого кольору стіна за нашими спинами. Проте ніхто не зміг відповісти. Ми просто не звертали на це уваги.

Інколи ми щось пропускаємо або не помічаємо у своєму житті через те, що не можемо прийняти це. Але буває й таке, що ми просто неуважні до того, що трапляється в житті.

Щось подібне сталося й зі мною, коли я нещодавно перечитувала історію про те, як Ісус мив ноги Своїм учням. Здавалося б, знайома історія – я часто читаю її у страсний тиждень. Йдеться про те, як наш Спаситель і Цар настільки принизився, щоб змивати бруд із ніг Своїх учнів. Слід зазначити, що навіть єврейських слуг не примушували робити таку роботу, бо це вважалося занадто принизливим для них. Але чого я не помічала донещодавна, так це того, що Ісус – Той, Хто був водночас Людиною і Богом – мив ноги Юді. Хоча Господь і знав, що він стане зрадником (про це написано в Івана 11:13), однак, смиренно схилившись, мив йому ноги.

Любов, яку явив Ісус, наливаючи воду до вмивальниці, виливається навіть на зрадників. Тож, розважаючи над подіями цього тижня, що наближає нас до святкування Христового воскресіння, давайте просити у Бога смирення, щоб донести нам Ісусову любов до своїх друзів і навіть ворогів.