Емі Кармайкл (1867–1951) відома тим, що рятувала від лихої долі дівчат-сиріт в Індії, буквально даруючи їм нове життя. Серед виснажливої праці в неї були такі часи, які вона називала “моментами видіння”. У своїй книзі “Золото Місячного Світла” Емі писала: “Серед напруженого важкого дня нам явилося наче видіння «далекої країни», і ми стояли на дорозі застиглі, приголомшені”.
Пророк Ісая говорив про ті часи, коли бунтівний народ Божий повернеться до свого Господа: “Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку” (Іс. 33:17). Щоб побачити таку “далеку країну”, потрібно піднятися над обставинами теперішнього моменту і охопити події з перспективи вічності. У важкі часи Господь робить нас спроможними бачити своє життя з Його точки зору – і це дарує надію. “Бо Господь − наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!” (Іс. 33:22).
Щодня маємо вибір або понуро дивитися вниз, піддаючися розпачу, або здіймати очі до “далекої країни” – туди, де наш “величний Господь” (Іс. 33:21).
Емі Кармайкл провела понад 50 років в Індії, допомагаючи маленьким дівчатам в їхній величезній нужді. Звідки в неї була на це сила? Щодня її погляд був прикутий до Ісуса; Його піклуванню вона вручила своє життя. Ми теж можемо це зробити.
