Майя, п’ятирічна донька моєї подруги Керрі, любить змішувати ляльки з різних наборів, створюючи своєрідну нову громаду. В уяві цієї дитини всі речі пов’язані між собою. Всі ляльки – одна сім’я. Дівчинка вірить, що вони найщасливіші, коли разом, незважаючи на різницю у розмірах та формах.

Такий креативний підхід Майї нагадує мені про Божу мету для церкви. Лука пише, що в день П’ятидесятниці “перебували в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом” (Дії 2:5). І хоча то були люди з різних культур і розмовляли різними мовами, Святий Дух зробив із них нову громаду: церкву. Віруючі стали одним тілом – общиною, яка поєднана смертю та воскресінням Ісуса Христа.

Лідерами цього нового тіла стали учні Ісуса. Саме Він звів їх разом під час Свого земного служіння. Якби не Ісус, вельми сумнівно, що вони взагалі коли-небудь стали б однією командою. А тепер ще три тисячі стали послідовниками Христа (Дії 2:41). Завдяки Святому Духу, колись дуже різні люди стали однією родиною – “були вкупі, і мали все спільним” (Дії 2:44). Вони охоче ділилися своїм добром один з одним.

Святий Дух продовжує будувати мости між різними групами людей. Ми не завжди знаходимо спільну мову і не завжди спроможні розуміти один одного, але, як віруючі в Христа, належимо до однієї родини.